КОНЦЕПТ “ДНІПРО” В ПОЕТИЧНОМУ СВІТІ

МИКОЛИ ВІНГРАНОВСЬКОГО

Микола Вінграновський – поет-шістдесятник, який увійшов у літературу стрімко і тріумфально. Його перші публікації викликали захоплення і здивування, особливо серед молоді. В колі шістдесятників його відразу визнали Метром, підкреслюючи феноменальну емоційність його поезій, великий талант щирості і впливу на душу читача [5, с. 166].

Дослідженням творчості М. Вінграновського займалося багато вчених-літературознавців: Л. Бур’ян, І. Дзюба, І. Кошелівець, В. Моренець, Т. Салига, Л. Талалай, М. Якубовська, які звернули увагу на життєвий і творчий шлях письменника, його поетичний доробок.

Проте ми спостерігаємо, що у митця є певні домінантні, наскрізні образи, які можна назвати постійними “головними героями” його лірики, тобто образами-концептами.

Отже, спробуємо розглянути поняття “концепт” у поетичному доробку М. Вінграновського. До проблеми дослідження цього терміну у літературознавстві та мовознавстві зверталися О. Бабушкін, А. Башук, В. Іващенко, К. Кузнецов, Л. Міллер, С. Нєрєтіна, А. Приходько та інші, даючи таке наступне визначення: концепт – це формулювання, розумовий образ, загальна думка, поняття, що домінують у художньому творі чи літературознавчій статті [3, с. 373]. На думку В. Іващенко, концепт – це “етимологічна ознака або внутрішня форма, така, що не завжди усвідомлюється, проте знаходить вияв у зовнішній, словесній формі” [2, с. 62].

А. Приходько зазначає, що “концепт постає як феномен життєвої філософії, буденний аналог світоглядних понять, що закріплені в лексиці природних мов, забезпечують стабільність і спадкоємність духовної культури етносу, тобто як найважливіша культурно значуща категорія внутрішнього світу людини” [4, с. 54].

Ключовими концептами у творчості М. Вінграновського є “Батьківщина”, “Дніпро”, “Народ” і “Космос”. Звернемося до розгляду одного з домінантного образу-концепту в ліриці поета, а саме концепту “Дніпра”. Від збірки “Атомні прелюди” до збірки “Київ” образ Дніпра має самостійні художні плани, певні естетичні варіювання і водночас – єдину чітку “генеральну” концепцію [4, с. 142].

Образ Дніпра у творчості митця трапляється часто, як і образ ріки. До того ж одна з його збірок так і називається “На срібнім березі”. Образ ріки у творах поета – це символ вічності, безперервності людського буття: “Сама собою річка ця тече, / Маленька річечка, вузенька, як долоня. / Ця річечка – Дніпра тихенька синя доня, / Маленька донечка без імені іще” [1, с. 272].

Концепт “Дніпра” в ліриці М. Вінграновського має певний соціальний вимір, свій естетико-художній пульс: “Привіт тобі, ріко моєї долі! / Ні, я себе не можу уявить / Без тебе, Дніпре, як і без тополі, / Що в серці моїм змалку тополить” [1, с. 38].

Емоційна сила цих рядків полягає в їх природності, в глибоко людяній постановці голосу, який не викликає щонайменших сумнівів щодо щирості поетового зізнання: “Ми стрінулись з тобою на Дніпрі, / Там губи я торкнув твої, Вітчизно, / Там вивірів по тобі пульс любові, / Годинник людства з стрілками життя / На цифрах смерті – звірив із твоїми…” [1, с. 50].

Спостерігаємо, що наведені уривки – рядки пафосного характеру і є формами ліричних монологів, що мають публіцистичні інтонації, за допомогою яких автор виражає свої патріотичні почуття. М. Вінграновський присягає на вірність Дніпрові, на його значення в особистій долі поета. Образ Дніпра служить найзаповітнішим місцем синівської клятви Вітчизні. Тут, на Дніпрі, він стає віч-на-віч із Батьківщиною для своєї найчистішої людської сповіді. Йдеться про найвище – розмова патріотичної сутності про свої почуття любові до Батьківщини.

У вірші “Індустріальний сонет” поет захоплюється Дніпром: “Клекочучий Дніпре! В якому народі, / В якому народі народжений ти? / Немеркнучий Дніпре! В якім переброді / Народ переходить в майбутні світи…” [1, с. 185].

З ораторською піднесеністю, урочистістю, оптимістичністю і емоційністю автор звертається до Дніпра: “Ти чуєш, Дніпре, ріко-хліборобе! / Ще перший розум наш – Сковорода Григорій – До тебе йшов у думнім щасті-горі, / І я прийшов, душі моєї вродо…” [4, с. 147].

Дніпро виступає як елемент яскравих пейзажних замальовок у творах М. Вінграновського: “Над гаєм грає птичий грай, / В дощі вдягаються тополі, / І квітів жовто-синя повінь / Біжить навшпиньках до Дніпра” [1, с. 188]; “Дніпро і сад, і сонна блискавийя, / Та неба сонь, та синя сонь доріг…” [1, с. 67].

Концепт “Дніпро” у  творах М. Вінграновського – це вимір себе у просторі, точні координати своєї приналежності до землі, краю, народу: “Для щастя народу Дніпра / Ми завжди у чімсь не встигали” [1, с. 59]; “Я люблю тебе степом, Дніпром і Тарасом, / Орлім небом з барвистості хмарних споруд” [1, с. 61]; “На срібнім березі Дніпра / Слов’янська золота столице…” [1, с. 31]; “Духовна міра нації Дніпра” [1, с. 31]; “І Київ на Богдановім коні / Пливе навстріч дніпровою водою…” [1, с. 50].

Отже, можна зробити висновок, що образ Дніпра допомагає поетові виразити свої особистісні, суб’єктивні чуття, спрямовуючи їх у сфері загальнолюдських пристрастей і поривань. Тільки у відповідності народної психології, моралі М. Вінграновський вбачає доцільність кожного свого художнього образу. Концепт “Дніпро” для поета значущий. Він – вияв активного ставлення автора до світу, дійсності, втілення пристрасної любові до життя, матері-Вітчизни. Образ Дніпра послідовно перетворюється у символ великої національної сили. Дніпро – це історична доля, з якою асоціюється майбутнє України.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вінграновський М. З обійнятих тобою днів: Поезії / М. Вінграновський. – К.: Веселка, 1993. – 303 с.
2. Іващенко В. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мистецькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології): Монографія / В. Іващенко. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2006. – 328 с.
3. Літературознавчий словник-довідник / Зп ред. Р. Гром’яка, Ю. Коваліва та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 2006. – 752 с.
4. Приходько А. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. Приходько. – Запоріжжя: Прем’єр, 2008. – 332 с.
5. Салига Т. У глибинах гармонії / Т. Салига. – Літ.-критич. ст. – К.: Рад. письменник, 1986. – 285 с.
6. Талатай Л. Ілюзія добра і щастя: Роздуми над поезією М. Вінграновського / Л. Талатай // Березіль. – 2004. – № 7-8. – С. 166 – 176.
7. Якубовська М. У дзеркалі слова: Есеї про сучасну українську літературу / М. Якубовська. – Львів: Каменір, 2005. – 751 с.